Японський хін
Давня східна порода декоративних собак крихітного розміру з величезними круглими очима. Виразний погляд і маленькі лапки пухнастого малюка незмінно викликають захоплення любителів милих домашніх тварин. Однак, під кумедною зовнішністю собаки суворих японських правителів прихована холодна і стримана вдача. Японський хін знає собі ціну і вимагає до себе належного ставлення. Такий кімнатний улюбленець доволі нескладний у догляді.
Припускають, що хіни походять від давніх китайських собак, яких привезли у Японію китайські монахи майже півтори тисячі років тому. Крихітні хіни припали до смаку місцевим імператорам і їх навіть оголосили священними собаками.У середині ХІХ ст. пару маленьких хінів подарували англійській королеві Вікторі - як раніше японському імператору. Відтак ці декоративні собачки стали завойовувати прихильність європейців. Друга світова війна привела породу на межу згасання, проте її вдалось зберегти.
Вишукані собаки квадратного формату з характерною манерою рухів - хіни крокують гордо, високо підіймаючи свої маленькі лапки. У них велика голова і широкий округлий лоб з темними очима на викоті. тіло вкриває пряма довга шерсть - декоративності вигляду додають красиві очіси на лапах, грива і водоспад шерсті на хвості. Він розташований високо і закидається на спину собаки. Традиційний окрас цих стриманих горделивих малюків двоколірний: білий з чорними і рудими плямами.
Серед інших "іграшкових" порід собак японські хіни вирізняються більшим послухом. Доброзичливі і люблячі малюки з кумедними вухами добре вживаються поруч з іншими домашніми тваринами, зокрема, собаками. Їм приємна турботливість оточуючих людей: японський хін любить відчувати себе в центрі уваги. При цьому такий домашній улюбленець стримано ставиться до незнайомців і втрачає сміливість, опинившись у незнайомому місці. Якщо Ви не приділятимете хіну достатньо уваги, зіткнетесь із ревнощами крихітного собаки.
Анатомічна будова пласкої мордочки японських хінів зумовлює відомі проблеми дихання подібних собак. Для такого домашнього улюбленця характерні хрипіння і нічний храп, проте якщо ці звуки стають надто загрозливими - доцільно звернутись до ветеринара. Пухнастий малюк вкрай чутливий до перегріву, тому треба оберігати його від теплового удару. Серед представників породи часто зустрічається вивих колінної чашечки.
Японський хін добре підходить для квартирного утримання і він не потребує складного догляду. У собаки немає підшерстка, а його гладка шерсть не схильна до сплутування, проте вона помітно линяє. Купають такого домашнього улюбленця за необхідністю, використовуючи сухий шампунь і спеціальний крем для надання блиску шерсті. Кожного дня собаці очищують очі і зуби, а раз на тиждень вкорочують кігті. Також необхідно регулярно стригти зайву шерсть між подушечками лап.
Дресирування японського хіна необхідно розпочинати з малого віку, оскільки дорослий собака не вбачатиме у заняттях великої цікавості. Їх слід проводити щодня, максимально урізноманітнюючи порядок виконання команд - адже такий домашній улюбленець може швидко занудьгувати. Важливий аспект - денному дресируванню слід відводити зовсім небагато часу - близько п'яти хвилин. Основа позитивного результату - позитивне підкріплення ласощами і регулярність занять. Розумний японський хін може навчитись господаря з півслова і здійснювати трюки, не втрачаючи "імператорського" обличчя.
- 1857 переглядів