Австралійський хілер

Країна
Рік
Тривалість життя
14-16
Вага
16-23
Ріст
46-51

Австралійський хілер - невтомний пастуший собака, прекрасний охоронець і безстрашний захисник. Якщо ви вирішили завести собаку, кращого захисника і компаньйона Вам не знайти. Собака дуже любить дітей, і їх завжди оберігатиме. Представники цієї породи дуже прив'язується до хазяїна, вони сумують, якщо раптом він куди-небудь від'їжджає один. Для хілера це справжнє покарання, тому по-можливості беріть його з собою. Ці собаки - еталони відданості і вірності, вони проявляють повну самовіддачу, а завдяки їх природній безстрашності стають надійним щитом від небезпек для усіх членів родини. Ці собаки відрізняються високим рівнем інтелекту - вони чітко розуміють людську мову і всіляко це підтверджують. На жаль, багато хто з них гине під колесами автомобілів, - у них спрацьовує інстинкт пастуха, тому безпечніше і комфортніше хілерові буде в сільській місцевості. Цьому собаці потрібен простір і свіже повітря, він якнайкраще підходить для заміського життя. Вони рухливі і грайливі, на прогулянці хілер завжди буде зайнятий пошуком пригод, так що з ним вам нудьгувати не доведеться. Австралійський хілер дуже витривалий собака. Якщо ви займаєтеся екстремальними видами спорту і віддаєте перевагу активному відпочинку, цей пес стане вам надійним товаришем в цій захоплюючій справі.

Історія породи

Швидкі, сміливі, розумні, витривалі австралійські хілери дуже схожі на своїх предків - незалежних, волелюбних і безстрашних дінго. Саме завдяки цим диким собакам у фермерів в Австралії з'явилася ідея створити ідеального в усіх відношеннях собаку, який переганятиме і пастиме стада незважаючи на місцевий суворий клімат, великі відстані і інші можливі труднощі. Собаки дінго доставляли багато клопоту місцевим фермерам, вони тихо і беззвучно нападали на худобу і замість того, щоб позбавитися від них, робітники вирішили створити аналогічного собаку на противагу дінго. Фермери схрестили дінго з гладкошерстими коллі. Народилися цуценята, що не порозумілися з конями. І тоді такого метиса схрестили з далматином і австралійським келпі. Як відомо, далматини з давніх часів дружні з кіньми, а келпі - чудові пастухи. Стандарт цієї нової породи був розроблений знавцем пастуших собак Робертом Калескі. Кінологічний клуб Нового Південного Уельсу прийняв цей стандарт в 1903 році. Офіційний стандарт був прийнятий в 1963 році Австралійською національною кінологічною радою. Новий стандарт був написаний на базі стандарту Калескі. В той же час було офіційно затверджено сучасну назву породи.

Зовнішній вигляд

Австралійський хілер - собака невеликого зросту, компактної статури, сильний і мускулистий. Голова у нього сильна з широким черепом, гармонійно поєднується з тулубом. Морда широка, потужна. Мочка носа чорного кольору. Щелепи міцні, особливо добре розвинена нижня. Вуха середнього розміру, широко розташовані один від одного, щільні і широкі біля основи. Очі середнього розміру, овальної форми. Шия середньої довжини, потужна, мускулиста. Спина сильна і пряма. Грудна клітка глибока і широка. Кінцівки прямі, паралельні один одному, з добре розвиненою мускулатурою. Хвіст розташований досить низько, середньої довжини, опущений до низу, трохи зігнутий, завдяки довгій шерсті нагадує кість. Шерсть жорстка, коротка і пряма з густим щільно прилеглим підкошлатому. На задній стороні кінцівок шерсть утворює очоси, на стегнах "штани". Навколо шиї шерсть також довша. Забарвлення може бути червоним, синім, блакитним, в цятку з чорними, синіми і коричневими відмітинами.

Характер та темперамент

Австралійські хілери вірні і віддані собаки, що усюди йтимуть за своїм хазяїном. Вони не довіряють стороннім людям, навіть в цуценячому віці вони завжди на чеку, якщо на їх території чужаки. У цих собак з народження розвинений захисний інстинкт, вони відчайдушно готові захищати своїх близьких. Вони настільки самовпевнені, що легко можуть вступити в нерівну сутичку. Хілери раз і назавжди прив'язуються до свого хазяїна.

Здоров'я, хвороби

Генофонд у цих собак надзвичайно сильний. Можливо завдяки генам саме дикого собаки дінго, ці пастуші пси одні з найвитриваліших і стійкіших до різних захворювань. Крім того, собаки цієї породи довгожителі. Австралійський хілер по кличці Блу занесений в книгу рекордів Гінесса як "найстаріший собака" у світі. Цей собака прожив 29 років 5 місяців і 7 днів (7.06.1910 - 14.11.1939), з них 20 років він присвятив своїй роботі, - випасав стада. Безумовно, для того, щоб Ваш пес був здоровим, про нього треба піклуватися. Хілерові треба дуже багато часу проводити на свіжому повітрі. Ці собаки створені для того, щоб пасти і переганяти стада. Тому їм потрібне інтенсивне навантаження щодня для їх фізичного і емоційного здоров'я. Перед тим, як придбати цуценя цієї породи, обов'язково вивчите його спадковість. В окремих випадках собаки можуть народжуватися з глухотою, епілепсією, у них може бути дисплазія тазостегнового суглоба і очні захворювання.

Утримання та догляд

Спосіб життя цих собак має бути дуже активним. Звичайно, вони не зможуть жити в квартирі, особливо, якщо хазяїн весь день пропадає на роботі, і виводить на вулицю свого вихованця максимум на півгодини двічі на день. Ці собаки готові до руху 24 години на добу. Тому, їм набагато краще буде на фермі або у великому приватному будинку з великою ділянкою. Звичайно, Ви можете тримати хілера в квартирі, проте якщо Ви самі ні дня не можете без спорту і подорожей. В цьому випадку цей австралійський пес стане для Вас незамінним компаньйоном, навіть якщо жити Ви з ним будете в квартирі. Доглядати за австралійськими хілерами зовсім нескладно. Їх шерсть має здатність самоочищатися. Мити їх рекомендується не частіше двох разів на рік, інакше шерсть втратить свою особливість. Заводчики радять замість миття протирати їх мокрим рушником, змоченим у воді з невеликою кількістю оцету. Під час миття використовуйте тільки натуральні шампуні без хімічних компонентів. В період линьки шерсть хілера треба вичісувати за допомогою пуходерки близько чотирьох разів на тиждень. Хілер багато рухається, уважно стежте за його лапами: підстригайте кігті, змащуйте оливковим або іншою рослинною олією подушечки його лап, щоб тріщини швидше загоювалися. Звичайно, не забувайте про очі, які треба регулярно промивати відваром ромашки, а також стежити, щоб в них не потрапляли смітинки, інакше можуть виникнути інфекційні очні захворювання.

Дресирування, тренування

Дресирувати австралійського хілера треба з раннього віку. Ці собаки швидко запам'ятовують команди, практично відразу розуміють, що від них потрібно, проте, їм досить складно наслідувати певні правила. В їх жилах тече кров диких собак, про це ніколи не варто забувати. Цуценя ще в дитинстві повинне зрозуміти, хто лідер, тоді воно слухатиметься. Якщо Ви будете занадто м'якими і ласкавими з ними, хілери завжди самостійно прийматимуть рішення і робитимуть те, що вважають запотрібне. Якщо ж Вам вдасться встановити контакт з хілером і зайняти домінуючу позицію, тоді пес виконуватиме усі Ваші вказівки. Ніколи не застосовуйте фізичну силу під час дресирувань, це неприпустимо. Собакам треба все послідовно і терпляче пояснювати. Бувають, що цуценята хілера починають кусати людей за ноги. Ви повинні пояснити цуценяті, що так робити не можна. Ця не дуже хороша звичка багатьох пастуших собак; вони у такий спосіб пасуть худобу. Щоб домогтися успіхів у вихованні австралійського хілера потурбуйтеся про те, щоб тренування проходили весело, безтурботно і різноманітно. Представники цієї породи із задоволенням навчатимуться, якщо їм буде цікаво. Ці собаки універсальні: вони можуть бути рятувальниками, мисливцями, охоронцями, спортсменами, переможцями всіляких собачих змагань. Навчити хілера можна майже всьому. Особливо, якщо заохочувати його ласощами і ласкою. Хілери дуже люблять смачно поїсти і отримати похвалу від свого хазяїна.

Харчування
Місцеві мешканці Австралії вважають, що хілер Блу прожив 29 років завдяки тому, що він їв м'ясо кенгуру і страуса Ему. Звичайно, достовірно стверджувати цього не може ніхто. Проте, ясно одне, що собаки цієї породи дуже люблять м'ясо, тим більше якщо врахувати, що їх предки були дикими. Проте, щоб раціон був повноцінним, вихованцеві треба давати овочі, фрукти, рибу, кисломолочні продукти. Тим паче, що усе це хілер із задоволенням з'їсть. Ці собаки зовсім не вередливі в їжі, іноді, створюється враження, що їсти вони готові навіть неїстівні предмети. Обов'язково стежте за кількістю порції Вашого улюбленця. Хілери схильні до швидкого набору ваги, незважаючи навіть на їх гіперактивність. Стежте за тим, щоб пес відпочивав після їжі, інакше може бути заворот шлунку. Не годуйте собаку солодощами, шоколадом, маринованими і копченими продуктами, загалом всим тим, що продається у будь-якому супермаркеті, і що Ви із задоволенням поїдаєте самі.
18. January 2015